П`ятниця, 15.12.2017, 08:04                         Вітаю Вас Гість | RSS
Головна |Інформація для батьків 
Сторінка психолога

Шкільна бібліотека

Стандарти освіти

Готуємось до ЗНО

Для батьків

Фінансування

Погода в Охтирці

Новини освіти

З метою попередження домашнього насильства, запобігання торгівлі людьми, захисту прав і інтересів дитини доводимо інформацію про функціонування Національних «гарячих ліній» Громадської організації «Ла Страда-Україна»:

  1. Національна дитяча «гаряча» лінія, що працює за безкоштовним номером 0 800 500 225 (зі стаціонарного телефону) та безкоштовним коротким номером 116 111 (з мобільних). Лінія працює у робочі дні з 12.00 до 20.00, у суботу – з 12.00 до 16.00.

  2. Національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації, що працює за безкоштовним номером 0 800 500 335 (зі стаціонарного номеру) та безкоштовним коротким номером 386 (з мобільних). Лінія працює цілодобово.

    З 25 листопада 2017 року лінія переходить на загальноєвропейський номер 116 123, що є безкоштовним з усіх мобільних телефонів.

    .

Торгівля людьми - сучасний прояв рабства

      18 жовтня 2007 року за ініціативи Європейського Парламенту започаткований день боротьби з торгівлею людьми як день консолідації діяльності з підвищення рівня обізнаності щодо феномену торгівлі людьми, особливо - жінками та дітьми, небайдужості громадськості до цього явища та візуалізації проблеми на глобальному рівні.

ПРОТИДІЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ. Про це варто знати!

Серед найголовніших порушень прав людини в сучасному світі актуальним є злочин, який має багато назв - «біле рабство», «торгівля людьми», «контрабанда людьми». За оцінками експертів щорічно 1-2 млн. людей стають «живим товаром». Наприкінці ХХ сторіччя з його проявами зіткнулась і Україна.

Складна економічна ситуація в Україні, високий рівень безробіття, недосконалість законодавства та правова необізнаність громадян є основними умовами, що сприяють цьому явищу. Прагнучи кращої долі, люди їдуть за кордон шукати добру роботу. Спритні ділки щороку використовують сотні таких шукачів.

Наша держава - це країна, з якої, як правило, здійснюється експорт жінок на світові ринки інтимного бізнесу - в Туреччину, Італію, Польщу, Іспанію, Німеччину, країни колишньої Югославії, Угорщину, Чехію, Грецію, Російську Федерацію, Об’єднані Арабські Емірати, Ізраїль, Сполучені Штати Америки та інші країни. В міжнародній системі Україна визначена як країна - постачальниця жінок. Саме громадянки України зараз складають значну частину живого «товару» на відкритих і таємних ринках Європи та Азії. На сьогодні проблема боротьби з торгівлею людьми (особливо жінками) стала надзвичайно актуальною для нашої держави. Україна, як і більшість країн Центрально-Східної Європи, вже має досить тривалий сумний досвід втрати значної кількості жінок і дівчат, вивезених з її території за кордон, де вони стають жертвами різноманітних методів та форм експлуатації, найпоширенішою з яких є примушення до заняття проституцією.

Негативний вплив від торгівлі людьми полягає ще й у поширенні венеричних захворювань, СНІДу, формуванні моральної деградації та відчуженості особистості, втрати родинних зв’язків, зруйнуванні суспільної моралі, небезпечному «звиканні» громадської свідомості до негативного явища, поширенні депресивних синдромів та суїцидальних тенденцій, зростанні агресивності та жорстокості. Торгівля жінками сприяє знищенню генофонду нації, оскільки злочинними угрупованнями втягуються у проституцію лише фізично здорові та найпривабливіші дівчата.

Торгі́вля людьми́ означає здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування або одержання людей шляхом погрози силою, її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою, вразливістю положення або шляхом підкупу у вигляді платежів або винагород, для отримання згоди особи, що контролює іншу особу. (Протокол про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками й дітьми, і покарання за неї, котрий доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності.)

Пам'ятка для батьків

Як полегшити дитині переживання горя

  • Зверніть увагу на те, що про смерть близької людини дитині треба говорити простими і доступними словами
  • Пам’ятайте, що дитина почувається забутою, покинутою, якщо разом із близькими не оплакує втрату, це лише посилює її страждання. Дитину ніколи не слід залишати наодинці зі своїми переживаннями.
  • Зауважте, що участь у похоронах — одна з важливих сторін переживання горя, що допомагає дитині визнати реальність втрати, усвідомити, що померлий не повернеться. Дитину на похорон можна брати, якщо вона старша семи років, і лише в разі, якщо вона сама цього хоче і морально до цього готова. Також можна провести разом із нею прощальний ритуал без участі в похоронному процесі.
  • Якщо дитина бере участь у похороні, то слід подбати про те, щоб з нею постійно був хтось із знайомих дорослих, спокійно пояснював, що відбувається і міг у будь-який момент відвести її вбік, якщо вона про це попросить.
  • Не забувайте, що навіть маленькій дитині потрібно знати, що горе — це переживання, у якого є початок і кінець. Для дитини важливо побачити, що дорослі проживають горе і залишають його позаду. Померла близька людина назавжди йде з життя дитини, але не з її пам’яті.

 

Поради щодо подолання стресу

  • З’ясуйте, що саме вас турбує. Розкажіть про свої переживання близькій людині. Озвучивши проблему, ви проаналізуєте, знайдете її причину, і відповідно розв’язання.
  • Сплануйте свій день. Учені помітили, що для людини, стан якої наближається до стресового, плин часу «прискорюється». Саме тому вона відчуває надмірну завантаженість і нестачу часу.
  • Навчіться керувати емоціями. Вирватися зі стресового кола допоможе проста вправа: заплющте очі й подумки опиніться на березі океану. Підніміть руки вгору і розведіть у сторони, уявляючи, як через них у тіло входить енергія.
  • Усміхайтеся, навіть коли невесело. Сміх позитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові. У відповідь на усмішку організм почне продукувати гормони радості.
  • Відпочивайте разом із сім’єю.
  • Знімайте нервове напруження за допомогою фізичних вправ.
  • Cлухайте заcпокійливу музику. Музика — це теж психотерапія.
  • Влаштовуйте прогулянки на свіжому повітрі.
  • Концентруйтеся на позитивних речах.
  • Стимулюйте вироблення «позитивних» гормонів за допомогою певних продуктів харчування. Наприклад, солодощі, зокрема шоколад, сприяють виробленню серотоніну — «гормону щастя». А молоко, курага і банани поновлюють в організмі запаси калію, які першими вичерпуються під час стресу.

 

 

Попередження насильства

         Насильство над дітьми – це надзвичайно болюче питання, що викликає серйозну стурбованість, яке, не лише ставить людину в залежне становище, а й завдає величезної моральної шкоди суспільству й є серйозною загрозою дотримання прав людини і дитини.

         Насильство над дітьми є порушенням прав людини. Сьогодні визначено, що насильство – не випадковість, не звичайний прояв агресії, не просто сімейна традиція. Це механізм влади і контролю над слабшими морально та фізично.

         Насильство - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування однієї людини по відношенню до іншої людини, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи як людини, так і громадянина, а також наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.

Існує 4 характерні ознаки насильства:

1)      Умисна дія, тобто дія, яка здійснюється з метою отримання певного ефекту;

2)      Порушення особистих прав і свобод дитини. Ці права - право на безпеку, життя, свободу тощо записані в Конвенції ООН про права дитини;

3)      Наявність переваги над дитиною. Коли існує перевага - фізична, матеріальна, інтелектуальна, емоційна - і така перевага використовується проти дитини - це і є домашнє насильство, коли дитина виконує  чужу волю, чужі правила;

4)      Ця дія завдає певної шкоди. Ця шкода може мати різні прояви, відповідно до яких ми можемо говорити про ті чи інші види насильства.

Насильство над дітьми та зневажання їх інтересів можуть мати різні форми та види.

Є чотири форми жорстокого поводження з дітьми. Це: фізичне насильство, емоційне (психічне) насильство, сексуальне насильство, економічне насильство. 

Фізичне насильство - нанесення фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що заподіюють шкоду здоров'ю, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі штовхань, побоїв, катування, струсу, у виді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів як знаряддя катування, загрози зброєю, загрози заподіяти шкоду родичам або друзям. Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, надання їй отруйних речовин чи медичних препаратів, що викликають одурманення (наприклад, снотворних, не прописаних лікарем), а також намагання удушити чи втопити дитину.

Сексуальне насильство чи спокушання - використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослим чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб чи одержання вигоди. Сексуальне насильство включає статеві зносини, тілесні контакти зі статевими органами.

Емоційне (психічне) насильство - постійна чи періодична словесна образа, погрози, приниження її людської гідності, обвинувачення її в тому, у чому вона не винувата, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду насильства відносяться також постійна неправда, обман, а також висування до дитини вимог, що не відповідають її віковим можливостям.

Економічне - умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї  житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

Види насильства, відповідно до учасників насильства:

Чоловік-жінка:

92 – 97% актів насилля щодо жінок чинять чоловіки, це відбувається не тому, що  існуюча система надає їм переваги у вигляді влади, сили, грошей. Матеріальне забезпечення сім’ї чоловіком зумовлює   залежність жінки, бо домашня  праця (виховання дітей, ведення господарства) не визнається як праця, бо не приносить прямого доходу.

Батьки-діти:

У ставленні до дітей проявляють насилля як чоловіки, так і жінки. Дитина має найвищий ступінь ризику стати жертвою домашнього насильства. Жінки страждають від чоловіків, а діти страждають водночас і від батька кривдника, і від матері жертви. 

Дорослі діти – батьки:

Це насилля досить часто (хоча і не завжди) має коріння в минулому. Діти, які вже виросли «повертають» батькам те насильства, яке свого часу від них зазнали.

Старші діти – молодші діти:

         Старші діти відчувши смак влади використовують свою силу та свої переваги над слабшими.

         Наслідком цих явищ завжди є серйозна шкода для фізичного та психічного здоров’я, розвитку, соціалізації дитини, емоційне травмування, а нерідко – загроза життю.

         Ці слова здаються далекими для кожного з нас до того моменту, коли вони не починають стосуватися особисто кожної дитини. З  метою визначення  ставлення учнів до проблеми насильства з даного питання серед учнів 9-11 класів міста Охтирки було проведено дослідження.

         Основним видом насильства діти вважають  фізичне насильство (побиття іншої людини ( 88 %), залякування іншої людини (78 %), вимагання грошей від іншої людини (68 %)), і лише  частина опитаних вважають, що з поняттям насильства пов’язані така поведінка  як ігнорування почуттів іншої людини (32 %), підкреслювання недоліків та звинувачення в усіх проблемах (22 %). 68 % дітей вважають що до насильства відноситься обмеження свободи інших.

         Аналіз анкетування свідчить, що насильство є поширеним явищем у молодіжному середовищі, але при з одного боку 4 % опитаних особисто переживали насильство  щодо себе, а з іншого -  ці ж самі респонденти чинили такі види насилля над іншими,  як ігнорування  (30 %), приниження (5 %), побиття (6 %), вимагання грошей (2 %).

  • 34 % дітей вважають, що частіше насильство у школі чинять ровесники (одна дитина або декілька разом), 22 % - старші учні (один або кілька дітей разом) 16 % стверджують, що у їхньому закладі ніхто не чинить насильство.
  • 86 % дітей стверджують, що їм у школі розповідають про те, як запобігти насильству і хто може допомогти у подібних випадках, 14 % - ні.
  • 48 % учнів не хочуть дізнатися більше про те, до кого звертатися у випадку насильства над дитиною.

         Актуальним залишається питання проведення заходів з попередження насильства.

         Попередження насильства – система заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприятимуть вчиненню насильства, припинення насильства, яке готується, або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства, медико-соціальна реабілітація жертв насилля.

         Законодавством закріплено перелік органів і установ, які займаються попередженням жорстокого поводження з дітьми та приймають заяви про такі випадки:

- служби у справах дітей;

- центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

- кримінальна міліція;

- органи та заклади освіти;

- органи та заклади охорони здоров’я;

- відділи соціального захисту населення;

- органи прокуратури

         Представники цих органів приймають усні або письмові заяви про випадки жорстокого поводження з дітьми, випадки насильства над дітьми або про погрози щодо їх вчинення.

 

 

Поради батькам випускників 

Для кожного з Вас та Вашого сина, чи доньки цей рік дуже важливий - потрібно остаточно визначитися з планами на майбутнє та зробити відповідальні кроки у напрямку їх здійснення. Зовнішнє тестування, випускні, а потім вступні екзамени - серйозне випробування для знань кожної молодої людини, та для її здоров′я. Важливо підготуватися самим до хвилюючих ситуації та знати, як допомогти своїй дитині. Сподіваємось, що наведені нижче рекомендації стануть Вам в нагоді.

З’ясуйте, що саме вас тривожить і зачіпайте за живе. Проблема, витягнута з підсвідомості, - уже наполовину вирішена. Розкажіть про те, що вас турбує, близькій людині. Це особливий психологічний прийом: проаналізувавши свою проблему вголос, ви доберетеся до кореня своїх проблем і набагато скоріше знайдете вихід із ситуації.

Не видавайте себе за бідну ягничку. Перше, коли захочеться розвинути з дріб’язкової проблеми маленьку трагедію, слід знайти людину, якій би жилося набагато гірше, і допомогти їй.

Сплануйте свій день. Учені помітили. що для людини, стан якої наближається до стресового, час прискорює свій біг. Тому вона відчуває непомірну завантаженість і нестачу часу. Упоратися з перевантаженнями елементарно: розпишіть свої дії, розподіливши за ступенем важливості, і виконуйте свій план - допомагайте своїй дитині також чітко планувати роботу з підготовки до тестування, екзаменів.

Не згущуйте хмари. Люди схильні до стресових реакцій, будь-яку проблему роздувають до масштабів всесвітньої катастрофи. Насправді жахливі обставини в нашому житті трапляються нечасто. Тому викиньте з голови надумані проблеми, а також ті, які ви не в змозі вирішити - Ваша допомога випускнику в такому позитивному аналізі ситуації тестування, здачі екзаменів буде актуальною.

Навчіться керувати своїми емоціями. Наш мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. при цьому йому зовсім байдуже, реальні вони чи вигадані. Вирватися зі стресового кола допоможе найпростіша йогівська вправа. Заплющте очі й подумки перенесіться на берег моря, лісову галявину тощо. Підніміть руки вгору і розведіть у сторони, уявляючи, як у них входить енергія. Складіть їх одна на іншу в ділянці пупка (ліва знизу). Цього цілком достатньо, щоб повноцінно відпочити, збагатити мозок киснем і заспокоїтись.

Не забувайте хвалити себе і свою дитину щоразу, коли вам удається впоратися із хвилюванням. Наприклад, купіть собі що-небудь у подарунок. Причому робити це потрібно не тільки заради себе, скільки заради свого мозку. Ваша сіра речовина теж має потребу в подяці за відмінно виконану роботу.

Усміхайтеся, навіть якщо вам не сильно хочеться. Сміх позитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові. У відповідь на вашу усмішку організм продукуватиме бажані гормони радості.

Робіть самі та пропонуйте дитині фізичні вправи не менше 30 хвилин на день. Замість того, щоб відлежуватись у ліжку, бігайте. За твердженням лікарів, найантистресовіші види спорту – біг і спортивне ходіння.

Вживайте вітамін Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу. Він міститься в картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині і волоських горіхах.

 

 

Хто повинен навчати дітей, як використовувати Інтернет правильно і безпечно?

     Саме в родині закладаються основи поведінки дитини в реальному світі, і віртуальний простір не має бути виключенням. Батькам слід приділяти серйозну увагу вихованню дітей і підвищенню їхньої обізнаності про загрози інформаційного середовища. Необхідно пам’ятати, що комп’ютер для дітей є інструментом навчання і розвитку, а не тільки розваг та ігор. Незважаючи на широкі можливості віртуального спілкування, воно не може виключати і замінювати реальних стосунків між людьми. Навіть якщо дитина надмірно захоплюється грою і Інтернетом, не варто забороняти їй користуватися комп’ютером. Заборона може викликати протилежну реакцію і призвести до замикання дитини в собі. Перш за все, слід знайти альтернативу онлайн-інтересам дитини і переключити її увагу на досягнення успіхів у реальному житті.

    Психологи рекомендують батькам, по-перше, цікавитися, що їхні діти роблять в Інтернеті і як вони взагалі використовують комп’ютер. Треба намагатися регламентувати час, проведений дитиною за комп’ютером. Добре, коли мама або тато беруть участь у покупці ігор і знають, у чому їхня суть. Головне — увійти в простір дитини. І тільки розпочавши розмовляти її мовою, можна перетягнути дитину з віртуального простору в реальний. По-друге, батькам варто пам’ятати, що комп’ютер перебуває в стані війни з фізіологією людини. Він насильно приковує до стільця, чого допускати не можна. Треба заздалегідь планувати прогулянки на свіжому повітрі, причому дізнаватися, коли дитині буде зручніше, частіше намагатися вести з дитиною відверті розмови. По-третє, не треба забувати, що є спеціальні програми, які блокують порно-сайти, на які дитина, сама того не бажаючи, може заглянути.

Загальні поради

  • Не встановлюйте комп’ютер у кімнаті дитини. Найкраще надати перевагу розташуванню комп’ютера у кімнаті загального користування. Так буде легше здійснювати контроль за діяльністю дитини в Інтернеті.
  • Нормуйте час перебування дитини за комп’ютером. Не дозволяйте дитині довго засиджуватись за комп’ютером перед сном і вночі.
  • Використовуйте програмне забезпечення, що виключає ПК після закінчення визначеного часу. Дитина, яка багато часу проводить за комп’ютером, не отримує необхідних навичок для повноцінного розвитку, потрібних їй у реальному житті.
  • Уважно спостерігайте за тим, чим займається ваша дитина і слідкуйте за іграми, в які вона грає. Рольові ігри справляють найбільш сильний вплив на психіку. Надмірне захоплення рольовими іграми може негативно позначатися на формуванні особистості дитини, її соціалізації та рольовій ідентифікації. Тому не дозволяйте їй тривалий час грати в одну гру.
  • Якщо дитина продовжує надмірно захоплюватися комп’ютерними іграми та Інтернетом і ви не в змозі самостійно впоратись із проблемою, зверніться до спеціаліста-психолога.

Пам’ятка батькам

Для підвищення безпеки вашої дитини

•  Діти молодшого шкільного віку повинні виходити в Інтернет лише під наглядом дорослих ще й тому, що їм потрібна допомога у навігації під час пошуку сайтів і при спілкуванні.

•  Навчіть дитину правилам конфіденційності і поведінки в Мережі.

•  Роз’ясніть дитині те, для чого і як правильно створювати ніки. Придумайте разом з дитиною нік, у яку не міститься особиста інформація про неї, і безпечний пароль.

•  Розкажіть дитині, що в Мережі люди можуть видавати себе за кого завгодно, тому слід ставитись обережно до нових віртуальних знайомих і в жодному разі не повідомляти їм будь-яку особисту інформацію.

•  Не дозволяйте дитині користуватися голосовими службами для взаємодії з товаришами по мережевих іграх.

•  Навчайте дитину відрізняти правду від брехні.

•  Проявляйте зацікавленість до віртуального життя дитини і не ігноруйте запитання, що вона ставить. Якщо не знаєте відповіді на якісь запитання, можете спільно пошукати їх в Інтернеті.

•  Розкажіть дитині про ризики, які вона може зустріти у віртуальному просторі.

•  Створіть альтернативні інтереси, обов’язки для вашої дитини: відвідання гуртка за інтересами або спортивної секції; хобі; прибирання своєї кімнати; догляд за тваринами чи кімнатними рослинами; допомога молодшим у виконанні домашніх завдань.

•  Користуйтеся програмами батьківського контролю.

Довірливі стосунки допоможуть Вам вжити своєчасних заходів у випадку виникнення ситуації, що загрожує безпеці дитини.

 

      Небезпечні групи в соцмережі «Синій кит», «Тихий дом»

      Відомо, що фанати таких спільнот називають себе китами, тому що тварини асоціюються у них зі свободою. Ці кити можуть літати, і цим, можливо, пояснюється те, що даний вид ссавців - один з небагатьох, представники якого добровільно можуть звести рахунки. Тому у всіх шанувальників «моря китів» і «тихих будинків» на особистих сторінках зображені відео або малюнки з літаючими китами. Нелюди, що організували цю систему, працюють наступним чином. Адміністратор групи схиляє дитину до виконання завдань (квестів), причому практично всі завдання передбачають нанесення дитині каліцтв або заподіяння болю. Список завдань, що пропонуються дітям:

  1. На руці лезом вирізати надпис «f57»;
  2. Пошук по сайту

    Календар
    «  Грудень 2017  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
        123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    25262728293031

    Медіа

    Архів записів

    Наші партнери

    Корисні посилання

    Гаряча лінія
    Національна гаряча лінія Національна дитяча гаряча лінія

    Форма входу


    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0


Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz