П`ятниця, 15.12.2017, 08:05                         Вітаю Вас Гість | RSS
Головна |Поради педагогам 
Сторінка психолога

Шкільна бібліотека

Стандарти освіти

Готуємось до ЗНО

Для батьків

Фінансування

Погода в Охтирці

Новини освіти

Рекомендації педагогам щодо роботи з учнями, які мають особливості психофізичного розвитку

Кілька порад вчителеві щодо роботи з учнями які мають мовленнєві порушення

  • Коли ви помітили, що у вашому класі є учень, який має схожі труднощі, проконсультуйтеся з учителями, котрі навчали дитину в попередні роки.

  • Зверніться до психолога та логопеда, поговоріть з батьками. Виконуйте усі настанови рекомендації фахівців.

  • Запитуйте у учня про труднощі, які він/вона відчуває під час сприйняття, обробки, застосувань інформації (нового матеріалу). З'ясуйте, яку інформацію учень не сприймає.

  • Запропонуйте інший спосіб (якщо учень не може читати, поясніть усно, якщо не сприймає на слух подайте у письмовому вигляді).

  • Виконуйте всі рекомендації логопеда, інших фахівців, батьків щодо спеціальних вправ та адаптації матеріалу для конкретного учня.

  • Діти із затримкою психічного розвитку

  • Затримка психічного розвитку може зумовлюватися багатьма чинниками.

  • Зокрема, це: спадкова схильність, порушення функціонування мозку в період внутрішньоутробного розвитку, пологові ускладнення, хронічні й тривалі захворювання в ранньому дитинстві, невідповідні умови виховання тощо.

  • Зосередьте увагу на сильних сторонах учня і спирайтеся на них у процесі навчання. Водночас будьте готові, що доведеться поступово заповнювати прогалини у знаннях, вміннях і навичках учня.

  • Подавайте зміст навчального матеріалу невеликими частинами, використовуючи мультисенсорний підхід (слуховий, візуальний, маніпуляційний). Якомога більше повторюйте та закріплюйте вивчене.

  • Заохочуйте учня, підтримуйте позитивну мотивацію навчання.

  • Дещо сповільніть темп навчання, зважаючи на знижені психічної витривалість і розум працездатність учня. Будьте терплячими, якщо учневі необхідно пояснити чи показати щось багаторазово. Віднайдіть оптимальний варіант взаємодії з ним (поясніть новий матеріал до уроку, на занятті дайте письмовий тезовий план, алгоритм дій тощо).

  • Розчленовуйте завдання на окремі невеликі частини. Якщо необхідно - складайте письмовий алгоритм поетапного виконання завдання. Усні інструкції давайте по одній, доки учень навчиться утримувати у пам'яті одразу кілька.

  • Практикуйте прикладне застосування набутих учнем знань.

  • Спільно з учнем покроково аналізуйте виконання завдання.

  • Урізноманітнюйте навчальну діяльність, однак, забезпечуйте плавний перехід від одних видів діяльності до інших.

  • Завдання мають відповідати можливостям учнів та виключати відчуття стійких невдач.

  • Надавайте учням достатньо часу для виконання завдання та практичного застосування нових умінь навичок, водночас, надто тривале виконання однієї вправи може стомити його.

  • Подолання труднощів у навчанні - це результат спільної тривалої та копіткої роботи педагогів, психологів, батьків і навіть терапевтів

Діти із порушенням зору

  • Через кожні 10-15 хвилин учень має 1-2 хвилини перепочити, роблячи спеціальні вправи.

  • Освітлення робочого місці учня має бути не менше 75- 100 кд/м2.

  • Приберіть усі перешкоди на шляху до робочого місця учня.

  • У наочності доцільно збільшити штифт, фон зробити не білим, а світло-жовтим чи світло-зеленим.

  • Пишучи на класній дошці, намагайтеся розташовувати матеріал так, щоб в учня він не зливав суцільну лінію. З'ясуйте, написи яким кольором крейди учень бачить краще.

  • Давайте можливість учням підійти до дошки чи наочності, щоб краще роздивитися написане.

  • Озвучуйте все, що пишете.

  • Намагайтеся все, що пишете на дошці, продублювати роздатковим матеріалом.

  • Зверніть увагу на якість роздаткового матеріалу: має бути матовий, а не глянцевий папір, шрифт великим і контрастним.

  • Учневі з порушенням зору потрібно більше часу на виконання вправ, читання тексту, переобтяжуйте учня читанням великих текстів під час самостійного опрацювання матеріалу, краще поясніть ще раз усно, переконайтеся, що він все зрозумів.

  • Частіше перевіряйте розуміння учнем матеріалу, який подається на уроці.

  • Стежте за поставою учня, водночас, не обмежуйте його, коли він надто близько підносить текст очей.

  • Дитина може погано бачити вираз вашого обличчя і не розуміти, що ви звертаєтеся саме до неї. Краще підійти до учня, і торкаючись його, звернутися на ім'я.

  • Не робіть зайвих рухів і не затуляйте учневі джерело світла, не використовуйте невербальні засоби спілкування (кивання головою, рухи рук тощо).

 

Діти із порушенням слуху

  • Навчіться перевіряти справність слухового апарату дитини.

  • Учень має сидіти достатньо близько, добре бачити вчителя, однокласників та унаочнення. Він має чітко бачити артикуляційний апарат усіх учасників уроку.

  • Використовуйте якомога більше унаочнень.

  • Стежте за тим, щоб учень отримував інформацію в повному обсязі. Звукову інформацію необхідно підкріплювати та дублювати зоровим сприйняттям тексту, таблиць, опорних схем тощо.

  • Починаючи розмову, приверніть увагу учня: назвіть його на ім'я чи торкніться його руки. Звертаючись і розмовляючи з учнем, дивіться на нього, щоб він міг бачити усі ваші рухи (артикуляцію, вираз обличчя, жести, мову тіла).

  • Перед тим, як розпочати повідомлення нового матеріалу, інструкцій щодо виконання завдання тощо, переконайтеся, що учень дивиться на вас і слухає.

  • Не затуляйте обличчя руками, не говоріть обернувшись до учня спиною. Якщо необхідно - зробіть запис на дошці, а потім, повернувшись обличчям до класу, повторіть написане та прокоментуйте.

  • Говоріть достатньо гучно (але не надто - це спотворює слова), в нормальному темпі, не перебільшуючи артикуляцію, рухи губами.

  • Час від часу переконуйтесь, що учень вас розуміє. Не вважатиметься нетактовним запитати й про це. Якщо учень просить щось повторити, спробуйте перефразувати повідомлення, вживаючи короткі прості речення.

  • Якщо ви не зрозуміли відповідь учня, попросіть його повторити ще раз чи написати те, що він хотів повідомити.

  • Якщо ви повідомляєте складний матеріал, що містить терміни, формули, дати, прізвища, географічні назви, доцільно надати його учневі в письмовій формі.

  • Використовуйте роздатковий матеріал, що найповніше передає зміст уроку.

  • Переконайтесь, що всі слова в тексті зрозумілі. По можливості спрощуйте текст.

  • Ініціюйте мовленнєве спілкування учня. Не перебивайте його, дайте можливість висловити думку.

 

Діти із порушенням опорно-рухового апарату

  • Дізнайтеся більше про церебральний параліч, про організації, які надають допомогу та джерела з яких ви можете отримати корисну інформацію.

  • Інколи вигляд учня з церебральним паралічем справляє враження, що він не зможе навчатися як інші. Зосередьте увагу на конкретній дитині і дізнайтеся безпосередньо про її особисті потреби і здібності.

  • Проконсультуйтеся з іншими вчителями, які у попередні роки навчали дитину, стосовно організації навчального середовища для саме цього учня. Батьки найкраще знають потреби своєї дитини. Вони можуть чимало розповісти про особливі потреби та можливості учня. Залучивши у свою команду фізіотерапевта, логопеда та інших спеціалістів, ви зможете використати найкращі підходи для конкретного учня, з огляду на його індивідуальні та фізичні можливості.

  • Шлях учня до його робочого місця має бути безперешкодним (зручне відкривання дверей, достатньо широкі проходи між партами тощо). Продумайте, яким чином він діставатиметься класу, пересуватиметься у межах школи, користуватиметься туалетом тощо. Ймовірно у заю доведеться зробити певні архітектурні зміни (пандус, спеціальні поручні, пристосування у тyалеті тощо)

  • Можливо знадобиться, щоб хтось з персоналу чи учнів завжди був готовий допомогти учневі з церебральним паралічем (потримати двері доки заїде візок, під час подолання сходів чи порогів тощо). Такі помічники мають бути проінструктованими спеціалістом (ортопедом, фізіотерапевт інструктором з лікувальної фізкультури).

  • Навчіться використовувати допоміжні технології. Знайдіть експертів у школі та поза її межами, які б допомогли вам. Допоміжні технології можуть зробити вашого учня незалежним (спеціальні пристрої для письма, додаткове устаткування для комп'ютера тощо).

  • 3 допомогою фахівців чи батьків облаштуйте робоче місце учня з урахуванням його фізичного стану та особливостей розвитку навчальних навичок (для утримання постави у зручному положенні, для обмеження мимовільних рухів, полегшення письма, читання).

  • Проконсультуйтеся з фізіотерапевтом стосовно режиму навантаження учня, необхідних перерв і вправ. Нагадуйте про це учневі та стежте, щоб він не перевтомлювався.

  • Іноді у дітей з церебральним паралічем може спостерігатися зниження слуху на високочастотні тони, водночас, зберігається на низькі. Намагайтеся говорити на нижчих тонах, переконайтеся, що учень добре чує звуки т, к, с, п, е, ф, ш.

  • Знизьте вимоги до письмових робіт учня. Можливо йому буде зручно використовувати спеціальні пристосування, комп'ютер чи інші технічні засоби.

  • Стежте, щоб необхідні матеріали, навчальне приладдя, унаочнення були у межах досяжності учня.

  • Не обтяжуйте учня надмірним піклуванням. Допомагайте, коли напевно знаєте, що він не може щось подолати, або коли він звернеться по допомогу.

  • Учневі необхідно більше часу для виконання завдання. Адаптуйте вправи відповідним чином розробіть завдання у вигляді тестів тощо.

 

Діти із гіперактивністю та дефіцитом уваги

  • Найдоцільніше посадити учня за першу парту, він менше відволікатиметься.

  • Розклад уроків має враховувати обмежені можливості учня зосереджуватися та сприймати матеріал.

  • Види діяльності на уроці мають бути структурованими для учня у вигляді картки чітко сформульованих дій, алгоритму виконання завдання.

  • Вказівки мають бути короткими та чіткими, повторюватися кількаразово.

  • Учневі важко зосередитися, тому його потрібно кількаразово спонукати до виконання; контролювати цей процес до його завершення, адаптувати завдання таким чином, щоб учень встигав працювати у темпі всього класу.

  • Домагайтеся виконання завдання і перевіряйте його.

  • Знаходьте різноманітні можливості для виступу учня перед класом (наприклад, як саме виконував завдання, що робив під час чергування, як готував творчу роботу тощо).

  • Навчальний матеріал потрібно по можливості унаочнити настільки, щоб він утримував увагу учня і був максимально інформативним.

  • Хваліть дитину, використовуйте зворотній зв’язок емоційно реагуйте на найменші досягнення.

  • Необхідно постійно заохочувати учня, рідше явно вказувати на хиби, віднаходити коректні способи вказати на помилки.

  • Потрібно виробляти позитивну мотивацію у навчанні.

  • Спирайтеся на сильні сторони учня, відзначайте його особливі успіхи, особливо у діяльності до якої він виявляє інтерес.

  • У разі епатажних чи неадекватних проявів чи дій учня, дотримуйтеся тактики поведінки, обраної командою фахівців.

  • Тісно, якомога частіше спілкуйтеся і співпрацюйте з батьками учня.

Рекомендації  класним керівникам по роботі з тривожними учнями

  • Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість. 
  • Не порівнюйте дитину з оточуючими людьми.
  • Частіше використовуйте тілесний контакт. 
  • Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що. 
  • Частіше звертайтеся до дитини по імені. 
  • Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом для дитини.
  • Не пред’являйте до дитини завищених вимог. 
  • Будьте послідовні у вихованні дитини.
  • Намагайтеся робити дитині якнайменше зауважень.
  • Не принижуйте дитину, караючи її.
  • Постійно зацікавлюйте та підтримуйте,
  • Виражайте  впевненість у їх­ ньому успіху, можливостях.
  • Щоб перебороти скутість, допомогти розслабитися дітям з високим і підвищеним рівнем шкільної тривожності, рекомендується проведення рух­ливих ігор, музичних і спортивних заходів, театралізованих спектаклів тощо

 

                               До уваги класних керівників!  Навчіть дітей правилам безпеки! 

В рамках проведення Всеукраїнської акції "16 днів проти насильства" використайте в роботі з учнями наступну інформацію: 

  • Необхідно знати напам’ять адреси, номери телефонів та імена людей, яким ти довіряєш, які піклуються про тебе (батьки, рідні, близькі люди)
  • Пам’ятай про телефони спеціального та негайного виклику: 101
  • Знай номери дільничного інспектора, соціальної служби, телефону довіри.
  • Нікому не дозволяй принижувати та ображати тебе.
  • Не принижуй та не ображай інших, будь коректним і витриманим у спілкуванні.
  • Не ходи в пізній час один (одна) по вулиці.
  • Ніколи не розмовляй з незнайомими людьми, нікуди з ними не йди, нічого у них не бери, не сідай в автомобіль.
  • Якщо тобі загрожуватиме небезпека, тікай і привертай до себе увагу.
  • Не сідай з незнайомцями до ліфту.
  • Не впускай в помешкання незнайомців, якщо ти один (одна) дома.
  • Знай, де знаходиться твоє свідоцтво про народження (твій паспорт).
  • Якщо з тобою трапиться щось недобре, негайно розкажи людям, яким ти довіряєш.
  • Не залишайся наодинці зі своєю проблемою – звернись по допомогу! Подбай про себе!

 

Рекомендації педагогам щодо спілкування з дітьми схильними до правопорушень

1. Проявляйте витримку під час спілкування з проблемними підлітками.

2. Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.

3. Намагайтесь переконувати і відкривати “важким” підліткам гідні та цікаві життєві перспективи.

4. Постійним повчанням не закріплюйте у підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх учинків.

5. Не перешкоджайте їхній участі у звичайних молодіжних об’єднаннях.

6. Уникайте надто наполегливо і безцеремонно втягувати таких підлітків в суспільні справи колективу учнів.

7. Сприяйте організації педагогами та батьками спільних масових заходів, що з’єднують підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.

8. Залучайте “важких” підлітків в суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості, частково усвідомлене почуття їхньої соціальної неповноцінності.

9. По можливості, з метою перевиховання підлітків, які вже зробили помилку в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виказуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення.

10. Виховуйте у таких підлітків вміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не уражуючи інтереси однолітків.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГУ ЩОДО ЗМЕНШЕННЯ ВПЛИВУ СТРЕСУ В ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Визначте негативні чинники, що призводять до виникнення у Вас стресу. Намагайтеся уникати їх або за допомогою позитивного мислення змініть сво' ставлення до них.
  • Забезпечуйте високий життєвий потенціал у здоров”ї, освіті, діяльності, сім”ї, позитивному мисленні.
  • Навчіться розслаблятися: тілом, думкою тощо. Стрес викликає загальну напругу. Розслаблення ж, навпаки, протидіє стресу. Уміння розслаблятися – секрет боротьби із стресом.
  • Зробіть паузу: зробити паузу у спілкуванні; порахувати до 10; вийти з приміщення. Такі „перерви” потрібно робити якнайчастіше в ті моменти, коли відбувається втрата самоконтролю.
  • При виникненні почуття тривоги або напруги, занурьтеся в„тут і зараз” сконцентруйтеся на своємe диханні.
  • Змусьте стрес працювати на Вас, а не проти Вас, опануйте головним умінням – перетворюйте негативні події у позитивні.
  • Оволодійте теорією та практикою позитивного мислення. Паозитивне мислення – це головний людський інструмент забезпечення здоров”я і благополуччя.

 

Пошук по сайту

Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Медіа

Архів записів

Наші партнери

Корисні посилання

Гаряча лінія
Національна гаряча лінія Національна дитяча гаряча лінія

Форма входу


Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz